Я дякую Богу, що ми дочекались Різдва
Та вже й "по Різдву", якось швидко, та ми дочекались.
Я дякую воїнам, що наша страждальна земля
Попри сльози та біль – так піднесено колядки співала.
Я дякую мамі, що мені дарувала життя
Так дуже давно 😉 – та це тільки сьогодні на радість.
Я дякую татові за поради, підтримку й слова,
Ті слова, які й досі у серці теплотою лунають.
Я дякую дітям – синам, що зростають дубами 🥰,
То гордість моя, моє щастя й коріння моє.
Я дякую рідним і друзям, колегам і дуже пишаюсь,
Що можу сьогодні те "дякую" сказати своє.
Я дякую квітам і сонцю, природі навколо,
Я дякую спогадам теплим і навіть болючим, сумним…
Я дякую ранку, що все ж він, на радість, приходить,
Я дякую кожному дню, бо ми в ньому живі.
Сьогодні день "дякую" – але дякуймо кожного дня,
Він не має повторення, але "дякую" має надсилу!
Ще всі разом просімо у Бога, щоб скоро скінчилась війна,
Щоб наша земля знову квітла від щастя та миру.
Хай дякує кожен, в кого серце живе, а не камінь,
Хай дякує навіть маля, яке вчиться щодня говорити.
Бо тільки тоді, коли ми вдячні за все, що ми маємо,
Ми більше не втратимо – ми зможемо тільки здобути.
Марина Скмйоник
