Дівоча доля непроста.
Ти маєш бути чемною й стрункою,
ходити лиш помірною ходою.
Читати книги, повісті писати,
дивитися за побутом і гроші заробляти.
Ти маєш мати смак достойний –
вдягати сукні, й бажано, пристойні.
Любити посміхатися й кивати,
Не маєш права погано готувати.
Твої думки повинні бути чисті.
А діти й чоловік – постійно ситі.
Ніяких скарг і жодних нарікань,
терпи, мала, в тобі нема страждань!
Дівоча доля завжди непроста.
Пройдуть хоч сотні років,
століття і віки.
Суспільство все казатиме: “Та це ж жінки!”.
Так, нині стало краще.
Так, ми маємо свободу.
Ми можемо навчатися
й ходити на роботу.
Але чи зникли всі переконання,
всі роздуми, втручання та повчання?
Вони і досі думають, що ми, жінки – “баби”,
й не ставлять нас нарівні на ваги…
Яна Стаднічук
