***
У тій країні неймовірній,
Краса, яка ж бо неземна…
Вирує там Дніпро широкий,
Там є і радість і снага.
Там пісня дивна, та цікава,
Вона натхнена у душі,
Бо лиш кохання надихає,
Дарує сили в боротьбі.
Жили там люди, хоч убогі…
Та мали щастя і життя…
Ростили діток своїх любих,
Оберігали їх щодня.
Нікого зовсім не чіпали ,
В житті раділи і кохали ,
У своїм краї, як у раї,
Хоч мали смутки та печалі.
Уміли жити , як ніхто ,
Бо мали світло і добро.
***
Але ж країна їх широка,
Бо має степ, ліси, поля…
Живі озера, потаємні…
Ох, річки гарні їх, моря!
Та що ж бо знову говорити,
Там є багатство у душі,
Жива країна,
Батьківщина,
І Славна вона звідусіль!
Та лиш журби не мало бути ,
Бо часом люди мали справу,
І вперто досить
працювали,
Щоб був врожай,
щоб мався, хліб…
Земля, щоб дарувала
плід.
***
Так, от зненацька й не доречно,
Як спали люди від душі,
Нечиста сила взяла зброю,
Й послала всіх рабів своїх…
Це було любі, не в чеканні,
Біда ж ніколи не чека…
Летіла лютая гармата,
І авіація сповна…
Нечиста сила, мала змову,
Московія та Білорусь,-
давали місце їй та силу,
Служили вперто, як ніхто.
***
Та Ангел Божий знав те діло,
Криваві злочини пітьми,
І мав в руці ж бо посох віри,
Та рятував людей своїх.
Бо знав число їх не велике,
Людей, що вірять, Богу сил,
Та все ж своїм
допомагає,
Дає спасіння бо для них.
***
І ось відкрилося віконце,
Там мався подих від душі,
Яка була напів живою,
Та все ж боролася, як слід…
Тож, тая дівчина вродлива,
Коса до пояса в квітках,
А мова ніжна, солов’їна,
Намисто гарне на грудях.
Вона кричала :
"Ох, врятуйте!"
Та вся ж бо бідна у
крові…
Вона шукала порятунку,
Шукала прихистку собі.
***
Отож завзятая дівчина,
А звали її Україна,
Вона турботлива в житті,
І завжди дарувала поміч,
Допомагала всім, як слід.
Та час не мався, злая куля,
Її поранила в плече,
І ворог ранить її знову ,
Та тільки в серце має ціль…
Благає нині Україна,
Кричить нестямно у журбі…
Отая гарная дівчина,
Шукає прихистку собі.
***
Поля, річки, земля і люди,
В стражданнях мучиться бо все…
Палає ліс, палають люди…
Руїни нині, звідусіль!
Кричить бо дівчина – країна ,
Стікає кров’ю і блага,
А вороги усе лютують,
Та жалості у них нема.
***
І ось бо сила неземная,
Що має Правду, як Вогонь,
Відкрила душі, світлом стала,
В шляху направила Його,
Тож встав коханий
для підтримки,
Його послали – Небеса!
Його назвали –
Дух народу,
Жага свободи в нім пала.
Він той, хто має в руці зброю ,
І буде прихистком її,
Та не полишить її кволу,
Бо бачить сенс життя у ній .
***
"Кохана, люба,
я с тобою!" –
Його слова до неї йдуть,
Тримайся люба, хоч ти квола ,
Я переможу, я вернусь !
Він взяв на руки, обійнявши,
Та рану ту перев’язав,
Лишив її, сховавши пильно,
Як міг від ворога сховав…
***
Вона благала : " Любий, милий,
Ти не лишай мене одну!
Я можу так сама загинуть,
Тож я з тобою зараз йду!"
Але він встав, той Дух народу,
І твердо нині говорив :
" Кохана Я с тобою поруч,
Тож не лишу тебе одну!
Московія не зможе взяти,
Душі твоєї в боротьбі,
Хоч тіло не одне лягає,
Та Ангел Божий на землі,
Тебе єдину він побачив,
І показав мені одну,
Я зараз тільки розумію,
Як я тебе в житті люблю!
І серцем я тебе кохаю,
Бо ти єдина, на землі
Моя кохана – Україно,
Моя ти пісня у душі! "
***
Юнак той встав, і взявши зброю,
Але та зброя НЕ ЗЕМНА,
Той меч чудовий, дивовижний,
Пішов супроти всього зла…
І ось велике стало сяйво ,
У боротьбі добра і зла…
Там крила правди і натхнення,
А інші темряви, гріха…
І так не видимо, як ніби ,
Все теє було, через скло…
У боротьбі отій завзятій,
Тож лише полум’я було…
Дві сили цебто неземнії
В запеклій боротьбі стоять,
Та лиш гримить, гримить довколо,
Відлуння вічності в серцях…
Життя із смертю знову в битві,
Два Ангела і Два Меча…
Лиш душі молять, молять палко:
" О, Боже Ти рятуй буття! "
***
Я бачив те, у сні сьогодні,
Як, той юнак мав щит і меч,
Той Дух народу, він бо звався,
Він Богом посланий з небес…
Його МОЛІННЯ і
БЛАГАННЯ,
Явили Ангела з небес,
І він відкрив чудову силу,
Пробудження для всіх тепер…
***
Що було далі Бог лиш знає
Я бачив полум’я душі,
Палало серце України,
Вона стояла під вінцем,
Чекала любого, і знала,
Що він повернеться Живим,
Йому дарують нове Ймення,
Дух Перемоги зветься Він.
***
Стоїть краса довкола нині,
І Спокій серця звідусіль,
Бо наречена стала в святі,
Велике Свято на землі!
Стоять Дніпро, стоять і кручі,
Лани широкі і поля,
Там кришталеві є обручки,
Тож сяє сонце і буття,
Жива, Живая Україна,
І Перемога є Жива.
А наречений Дух Народу,-
Свободи, Миру і Буття.
Не полишає свою любу,
ЗА ВСЕ Ж БО ПЛАТИТЬСЯ
ЦІНА.
28.05.2022р.
© ЯНА ПРАЙС
