Не гарні очі, не гарні губи,
Не шариш в моді, думки безглузді,
Казала ти сама собі,
Ніби вони круті, а ти увісні.
Писала вірші дні і ночі,
Просила Бога стати оточою,
Казала, які вони веселі,
Щасливі, прикольні, а я лузерша, недовольна.
Все навколо ніби зелене,
Багате й щасливе, а я — дівчинка з карими очима.
Пишу уроки, рахую години,
А життя, наче серіал без кінця,
Між кадрів — лише тіні і тіні,
І ніхто не зрозуміє мене до кінця.
Всі мрії мовчки тануть, як сніг,
І знову той самий день без змін.
Під кроками — тріщини в душі,
І тільки сльози тихо ллються в тіні.
Ніби кожен крок — це крок до межі,
Але в серці ще лишається мить.
Я можу бути сильною, хоча й невидимою,
Як голос у пустому просторі ночі.
Може, колись все зміниться,
Але зараз я просто така, як є.
Не гарні очі, не гарні губи,
Та я все одно залишаюсь собою в цьому світі.
soneks
