Як добре, коли є в житті той дім,
куди душею хочеться вернутись.
Коли ніколи ти не зайва в нім
і де в турботу можна загорнутись.
Тебе ніхто не запитає там:
«Чого приїхала і що забула?»
Бо непідвладна доброта літам,
літам, що пролетіли й не збагнула!
В тім домі завжди будеш ти дитя,
маленька донечка в обіймах мами.
Твої батьки — Боги твого життя.
Два ангели, що захистять крилами.
Так хочеться, щоби у домі тім
всміхались вікна, теплим, ніжним світлом.
Щоб кожен знав, що є у нього дім,
який лишається для нього цілим світом!
Барчук Р
13.01.20
Барчук Раїса
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
