У світі немає того почуття,
Коли ти не знаєш який зараз час.
Чи може причиною є лише це,
А може закрили ми очі на все.
Я лиш пам’ятаю моменти складні,
Як донька в батьків помирає, чи син.
А радісні миті немов в забутті.
Лиш крики, тривоги та звуки різкі,
Що нагадують нам про сучасні світи.
Пригадую різні картини у сні:
Де сонце так світить, де хмари густі,
Де діти гуляють і грають в дворі,
Де раді усі і немає війни.
Невже ми забули про ті гарні дні,
Коли все було немов уві сні?
На хвильку постій, в думках пошукай,
Згадай ті моменти і свій стан пригадай.
Шукай собі спокій
в тих мудрих лісах.
Бо він там блукає,
невинний, як птах.
Шукай собі щастя
На синіх морях,
Де хвилі співають
У вічних вітрах.
Шукай свою волю:
У полі, в степу.
Вона там ночує
Й живе наяву.
Знайди в собі серце, що мало любить.
–Подумай, чи вміє воно досі любить?
Чи треба нам знати усе це життя?
А може ми просто діти небуття.
Ніка Кучерук, 17.07.2024р.
Ніка Кучерук
