Діти про війну

Я так люблю родину и свій край,люблю радіти ,з друзями гуляти, але страшна біда вірвалась у наш рай і лютий ворог став його вбивати. Живемо в відліку тривога і відбій і всі чекаєм,що наступе час-закінчиться жахливий буревій , і мир зі спокоєм повернуться до нас. Коли страшною хвилею лунає визг сирени,коли біжиш в хвилини в укриття,не знають люди ,де себе подіти, ти молишся за рідних і життя .А потім чуєш – «Все,відбій тривоги,ви,можете виходить з укриття»ти тихо дякуєш тим янголам і Богу,що бережуть постійно нам життя . Тим янголам ,хоробрим,мужнім,славним,що захищають нашу неньку від орди,кладуть всі сили ,все своє завзяття,щоб українські люди не жили в біді. І буде день,і буде перемога ,повернуться військові живими до рідні і я одне лише бажання маю ,щоб в світі більше не було війни!
Анастасія Волошина