ентропія

розсунути хмари подихом, видихом.
слідкувати за тінню наче за часом,
який неспинно прямує поперед мене.
під ритми кроків своїх складати нескладні рядки
з хаотично розкиданих різнорозмірних літер.
прислухатися серця,
пульсуючих в скронях думок (ось-ось віддзеркаляться в слові).
забути минуле.
з заплющеними очима неспішно ступати крізь сьогодення
зі спогадами в лівій руці.
спиратися правою на тростину,
просуватися над хідником усупереч гравітації.
блаженно всміхатися вирвам, кратерам, циркам від авіабомб,
що регочуть заглибинами у землі над вічністю неба.
йти крізь лавину куль, нарядів та мін.
радіти життю.
не помічати, страждань, пожежі…руїну.
супроводжувати веселі вітри поглядом суму.
замріяними очима – в обрії волі, веселками що, у цвітінні.
вітати інші життя.
проминути життям в калейдоскопічному світі,
котрого замкнено щільно на самого себе,
відділеного від світу мойого.
вбити свиню
що колосом глиняного індивіда
(рохкає під талісманом гібрида на триколорі).
торкнутися кроком ораної вибухами землі,
перекопаної окопами тверді, вітчизни,
яку від мене відчужують москалі ще з глибинних років.
…пройтися отак окупованим містом.
пройтися під величним небом ясним.
відчинити віконниці сонця
у небажанні знати,
не помічати
як призвичаївся
до незвичайного.
Онтойя