І тільки тоді усвідомиш, як хочеться жити,
Коли до кінця лиш залишиться крок.
Тоді, як в пустелі захочеться пити.
І тільки, як зникне надії зв’язок.
Жалівся на смуток мені тої ночі,
В думках моїх привід. Журбота в очах.
Як тільки побачив я сльози дівочі,
Відчув я вину на охайних руках.
А дівчина тая, що бачила війни,
Журилась. Від щастя ковтнула води.
Без розуму був я, як дригнулись стіни.
Не дім це. Пустеля. Біг ворог сюди.
Дар’я
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
