Жартівливе

Поет! – чомусь в тривозі,
Блукає по дорозі.
І наче булаву —
Залізну бойову,
Тримає голову
Свою важку, поет.
Людей як ту сову,
В пітьмі лісних тенет,
Жахається поет:
"Нічого не кажіть,
Не-не-не говоріть!
Ідеї в голові,
Як, крихти, на столі…
Так краще, хай мені
– Мені віддай іх всі,
Я вірно і вогні,
Прийму за сон в росі,
Тягар цей, дар, слузі!"
Всё так бы й бормотав,
І довго ще блукав:
Всё б рахував зірки,
А чисті сторінки
Все б пріли, на столі…
Вячеслав Ежов