Жевріє на сході.
Розвидняється.
Сонечко вже сходить,
День займається.
Дні тепер пригожі,
Холод не пройма.
Хоч пора зимова,
Та зими нема.
Не прийшли морози,
Ані заметіль.
Вітерець легенький
Віє звідусіль.
Тепло так надворі,
Ніби по весні.
Замість снігу часто
Йдуть дощі рясні.
Снігом не покрита
Досі ще земля.
І лежать безсніжні,
Голії поля.
Мусимо звикати
До безсніжних зим,
Хоч нема бажання
Примиритись з цим.
Кригою не скута
Річенька не спить.
Грається водою,
Весело шумить.
Ожива природа,
Звеселяє все,
Тільки горе, шкоду
Нам війна несе.
Смерть витає всюди,
Не насититься,
І війні, здається,
Не скінчитися.
Все ж не сумніваюсь,
Мир до нас прийде.
Ворог свою зброю
Нам до ніг складе.
Запанує тиша
В рідній стороні,
І тоді відчуєм,
Що кінець війні.
Та не про спочинок
Будем думать ми.
Станемо долати
Наслідки війни.
Довго доведеться
У труді важкім
Відроджувать славний
Наш любимий дім.
13 січня 2023 р.
А.О. Станкевич (автор твору Ветеран ІІ Світової Війни 1939 – 1945 рр.)
