Стираю рамки – живу без грамки,
Переступаю всі ці лінії туманні.
Школа, садок, університет,
Там нав’язали, хто ти і твій сюжет.
Мазок за мазком, рамки малюють,
Кажуть: "Тут твій шлях", свободу кують.
Ти йдеш за лінію, дивишся: трава,
Така ж, як була. То в чому ця гра?
Свобода – у тобі, у твоїх думках,
Не у стінах школи, не в чужих словах.
Зітри ці кордони, дай собі крила,
Бо ти – це центр, усе, що було й буде, миле.
Степанюк Дмитро Олегович
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
