Так буває у житті:
Що вже трощаться всі мрії, Вириваються сторінки, Розбиваються серця.
Головне у цьому вирі,
Головне у цім багнищі,
В цій пекельні трясовині:
Душу свою вберегти.
Вберегти від лихих дум,
Від злощасливих діянь, Безпросвітньої пітьми,
Свою душу вберегти,
Сил незвіданих знайти!
Як буде тобі сутужно,
Тяжко, страдницько і лихо,
Хай згада, добре серденько:
Що усе це не дарма,
Не дарма, ой не дарма,
І вже скоро за порогом сих скитань твоїх душевних
В гості проситься вона — Світла полоса життя.
Світла полоса життя,
Чорна полоса життя–вічні спутники буття,
Добре серденько, згада.
В марноті турбот щоденних,
В круговерті втіх і жур,
Ревно душу сокоти,
Від нападків злої долі, серце добре вбережи.
Світло в собі запали,
Душу свою стережи, як Людиною озвався ось і є мета буття.
Те, що інше — марнота, марнота, ой марнота спішних днів твого життя.
Христина
