Життя – у віршах… Вони линуть з небес…

Ви чуєте, як щебече соловеєчко в лузі?
Бачите, як квітне українська земля?
Радієте життю? Співчуваєте тим, хто - в тузі?
Дух захоплюють рідні гори й ріки здаля?

Задивляєтесь на лебедів посеред латаття?
Розумієте, що Україна - це найбільше з чудес?
Вас тривожить війна, дорогі сестри й браття?!
Життя - у віршах... Вони линуть з небес...

В яких траєкторіях народжується поезія?
Де її натхненне та цілюще джерело?
Коли звучить тиха й задушевна мелодія,
А коли - сила волі, всім бідам на зло?

Де бере міцні крила поетичний сюжет?
Звідки - щире бажання відкритись світу, людям?
Чому саме такий зміст вкладено в цей вірш чи куплет
Й віддано читати Вам - мирським суддям?

Коли хочеться говорити рясно та розлого,
А коли - лише головне, по суті, кілька слів?
Чому деколи не віршується зовсім нічого,
Хоча думки біжать, як вода з ручаїв?

Чому душа сміється та плаче віршами
Й береже їх, як справжні діаманти?
Чому гарно пишеться в полях між споришами?
Коли важливими є найдрібніші фрагменти?

Поезія - мов струни окриленої людської душі.
Вони в різних інтонаціях у ній звучать.
Веселими й сумними рядочками рясніють на аркуші...
Як море, шумлять... Як струмочки, дзюрчать...

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко