ЖИТТЯ У ПОРАХ РОКУ
/Стефуні у День Народин,
у час скрутний, зі сподіванням!/
Весна буяла яблуневим цвітом,
Наповнена булА і ласкою, й теплом.
Тобі хотілося із цІлим світом
Ділитися любов’ю, щастям і добром.
Проміння пестило дівочі скроні,
В очах іскрилось світлом, наче золотим.
Здавалося, що на твоїй долоні
Усе життя, бо так здається молодим.
От літо, із палкими почуттями,
Тобі два щастя, дві перлини принеслО.
Такі солодкі, просто до нестями.
Тоді у них усе твоє тепло ввійшло.
Згадай ту мить, як слово "мама" вперше,
З дитячих вуст малечі враз почула ти.
Воно усе на цьому світі держить!
Святе! З роками робиться таким простим.
Навшпиньки і не чутно прИйде осінь,
Коли ще серце буде зОвсім молодим.
Та білим сріблом у твоїм волоссі
РокИ вплетуться вже, неначе сірий дим.
А восени плоди садів збирають,
Плоди життя такОж збирати саме час.
Хай паростки ростуть й біди не знають,
Хай увійдУть в майбутнє у щасливий час.
Як рік, так пори змінює й життя.
ПрийдЕ зима, не дінешся нікуди.
Хай не страшИть тебе вітрів виття,
Бо осінь в тебе довга й тепла буде!
24.12.93 кафедра АТЛ ЛДМУ 512
Христина Пелікан
Христина Пелікан
