Життя

Сонце ще швидше ховається
По стінах тихо сповзає тінь.
Хтось зараз в секунду вагається
А хтось не баче в очах мерехтінь.

Життя грається з побитими нами
А вибір буває таким важким.
Пливемо не по тій течії човнами
А наше буття буває дуже швидким.

Трапляється музика не та, що потрібна
Але ж пластинку ставиш саме ти.
Буває заграє, неначе раю подібна
Буває захочеться послухати самоти.

Коли побачиш сонця захід особливо
Жалітимеш уже себе, а не людей.
І повернутися назад вже неможливо
Бо всіх чекає свого роду мавзолей.

Настя Бортник