Я мріяла про щастя написати,
Але воно вже відбулось. Не пам’ятаю.
Тоді ж хотіла і з колін піднятись –
Про це я теж повільно забуваю.
Ще вірила у світлі щирі душі,
А вірити потрібно було в Бога
Та Образи на образИ цілющі
Змінити, їм лиш оббивать пороги.
Я все забула… Ні, не пам’ятаю
Їх і себе. Життєва амнезія.
Ви знаєте, так інколи буває,
Коли минулою прийдешня є подія.
Ольга Дворецька
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
