Ти скажи мені одне:
Чому приховував усе?
Клявся, ховався: думав, що мине.
Ти ж не знаєш, до чого це приведе.
Та любов моя, знай, неповторна.
А ти в душі, на жаль, потвора.
Та не згадуй «нас» і не вертайся, прошу.
Я і без тебе, клятий, зможу.
Лежала в сльозах, просила не йти.
А зараз не зрозуміло: «Хто ти?!».
Лежала, благала: «Обери мене».
А зараз серденько закривавлене.
Не бреши нікому, особливо їй.
Вона ще зовсім юна, холодом не вій.
Не роби боляче, подаруй їй спокій.
Захищай від людей: вони, як і ти, — жорстокі.
Олена
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
