Журавлі відлітають у теплі краї,
Своє рідне гніздо покидають.
Й рідні стріхи, де малят зустрічали своїх…
Але точно журавлики знають,
Що повернуть додому вони навесні,
Бо ж вернулись весною, хоч Україна ридала,
Повернулись додому попри страхи війни,
Бо знали журавлики, що Україна чекала
Журавлів як надію, як святиню свою.
Й прилетять з чужини вони знову.
Бо ж знають журавлики високу ціну
Життя того "доброго" без рідного дому.
Проводжаємо ключ журавлиний із сумом,
Й птахам побажаємо легкої дороги.
І чекаємо в березні – й журавлів Україна
Дочекається, рідних, у гнізді родовому.
Бо журавлик не може без гнізда родового
Й повертає додому, хоч дорога тяжка.
Так і нас, українців, завжди тягне додому,
Бо ж як журавлики кажуть – "найкраща рідна сторона".
Марина Семйоник
