А жінка-українка – як калина,
Горить завжди у неї в серці жар,
Душа, як купина неопалима,
А її врода – справді Божий дар.
Вона, як квітка ніжності лілея,
У ній безмежжя світла і добра!
Вона – богиня, чарівниця-фея,
Сьогодні світ її красу обрав.
Вона в родині славна берегиня,
Хранителька і звичаїв, й традицій,
І трудівниця, й файна господиня,
Вона прекрасна з будь-яких позицій.
Із древності у ореолі святості
Їй дане Богом світле материнство,
Для неї – це безмежне світло радості,
Народжувать й леліяти дитинство.
Чутлива в неї аура жива,
Любов’ю серце пройняте навіки,
Її кохання – не пусті слова,
А повноводні романтичні ріки.
Нехай для неї світять ясні зорі,
Фіалка хай п’янить її духмяно,
Ромашки хай квітують їй у полі,
Черемха посміхається весняно.
Дзвенить в душі веселий хай струмок
І трелі їй виводять солов’ї ,
Жіноче щастя хай сяга зірок
І мрії збудуться усі-усі її.
М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат
