Краще жити, коли сміються
Війна і горе, в кожного своє
Жінок рікою сльози ллються
Нащо ж мізерне, ще й твоє?
Не плач, може й тяжко буде
Не плач, не треба сліз твоїх
Ніхто ж, плаксунь не любить
В печалі ж бути, може гріх?
Слізний портрет намалюю
В пам’яті ріка життя пливе
Твоє серденько ж, голосує
Любов можливо ще Живе
Надію мав, що безпечною
Любов буде твоя, але вона
Розлукою ж, безсердечно
Трояндові ж губи, віддала
Немає ж сенсу, жалкувати
Любов пішла, закінчилася
Досить сльози проливати
Чомусь мабуть спізнилася
В пам’яті спливає картинка
Шепочеш тихо: “Не Люблю!”
Біжить від чого сльозинка?
Сльозинку у портрет втілю
Постривай, чому ти плачеш?
Переповнена Чаша Грааля
Відчуєш різницю, побачиш
Сльози подібні ж, кришталю
Краще жити, коли сміються
Війна і горе в кожного своє
Жінок рікою сльози ллються
Нащо ж, мізерне ще й твоє?
М. Т./30.01.23р.
Михайло Тарасенко
