Хто заблукав в житті, того немов
вітер-перекотиполе гоне до великої води.
Кине потім в тую воду, він поплаває, намокне та згниє.
Збережи його, Всевишній, від непоправної біди.
Змалку його не долюбили, розпізнати зло
й добро не навчили,
Лиш щеплення користі змалку зробили.
Живе та не знає де зло, де добро,
язик працює немов помело,
Невдоволений завжди статусом своїм,
Негатив несе в оточення, негатив несе в свій дім.
Сірого кольору думки завжди, користі немає,
лиш би не було біди.
Думкою сірою не чіпай краси, вона нікому не потрібна,
її в суспільство не неси.
Не буде світ однотональним, а твій язик – повчальним.
Є Янгол з народження в кожного.
Його, Янголе, не спи! Завжди над ним виси,
Очисти помисли і Душу, та дай пізнати йому краси
17.01.2025 (перевидання)
В.Є. Панченко
Заблукав
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська