Заблукавшого в житті немов вітер перекотиполе гоне до великої води.
Кине потім в тую воду, він поплаває, намокне та згниє.
Вбережи його Всевишній від не поправної біди.
Змалку його не долюбили, розпізнати зло й добро не навчили.
Лиш щеплення користі змалку зробили.
Живе та не знає де зло, де добро, язик працює немов помело.
Не вдоволений завжди статусом своїм.
Негатив несе в оточення , негатив несе в свій дім.
Сірого кольору думки завжди, користі не має , лиш би не було біди.
Думкою сірою нечіпай краси, вона нікому не потрібна, її в суспільство не неси.
Не буде світ однотональний, а твій язик не є повчальний.
Є Ангел з народження в кожного.
Його Ангел не спи!
Завжди над ним виси, Очисти помисли і Душу, та дай пізнать йому краси.
17.01.2025
В.Є. Панченко
Заблукавший
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська