Зніми окуляри, досить вірити у знаки
На все давно забив, та твір мушу дописати
Побачив лярву в неадекваті під припаратами,
страчені души, що хочуть одне одного наїбати.
як справи, психонавти?
Сам обираєш як жити, не збити,
Біль "колесами" навіть джипу, потрапив
В угар де всім весело, де щемить пику,
допоки хлопці з терикона мені пишуть "як ти"?
Місто у хлів перетворилось, навколо миши
перелякані, без честі і гідності під одним прапором.
Зібрав до купи
те що зберегти вдалося
Козаки загрались,
Розбійники поховали язики у сраки.
Вітер чипає волосся вустами,
Досить панує жорстокість,
Діти дорослими стануть
Віра наосліп, надія геть зовсім
Втратила голос і пам’ять,
Єва ж не просить Адама боротись,
Здалося, то манять
Твої запитання, маленькій філософ,
відкриють оману у космос.
Забудь, що говорять очі хворі,
Вивчивши закони,
Чвориш безаконня.
Знаєш, те що помниш,
Вигляд маєш втомлений.
Троє суток – це один вівторок
Скільки сук, притворів,
Маєш мати бронік,
на своїй території.
Обіцяєш по любе,
Чуйка наїбе.
Час витрачаєш на людей,
загубив себе.
руки вгору
в саме небо
що з тобою, що зі мною?
Це плацебо? Це плацебо.
Феодот Січневий
