Забула

Те саме сонце,
Той самий травень.
І ми у двох тут на галявині,
Забуваємо про всі проблеми ті.

Поки у двох, не забудем ми,
Про той момент,
Про квітень той, котрий дарує нам моменти,
Але ти знов забула сонце.

І дзвін бджолів, і рай квітів.
Але, одні лиш ми з тобою,
Забудем удвох про цілий світ.
Але, ти знов забула мене, в тому раю квітів.
Вдовиченко Іван