Забулося

Забулося все, відпустило від серця.
Лиш інколи сняться рожеві вуста
На згадку про рік у міцному полоні
Та душу, що спалена нею до тла.
Під одягом шрами усі ледь помітні,
Але у очах ти побачиш їх всіх.
Примарне майбутнє уже не лякає –
Відкрився капкан обіймів твоїх.
Анна Бойко