Забута

Мутно в очах і болить голова.
Ще менше тепер я сміюсь і радію.
Пустив крізь увагу важливі слова, –
Довіри нема, але маю надію.
Гординя зжирає нервові клітини.
Зневіра щораз провокує мовчання.
Щирість намірень, немов до дитини, –
Простими словами – це просто кохання.
Не дай загубитись мені в твому тілі.
Ти вмієш красиво стелити про очі.
Ночами видніються сни чорно-білі, –
А я жовто-сині сни бачити хочу.
Буди серенадами й квітами зранку,
Не будь егоїстом, кохай не себе.
Запрошуй мене зустрічати світанок,
Допий те вино, поки’ не вгребе.
Веди на перон, цілуй ніжно в руки.
Не переймайся. Я їду. Зідзвон.
Не будеш страждати. Жодної муки.
Бо мука – це бути з тобою разом.
Каміла