Слова з нас плинуть, наче час
І спогади забуті в нас.
Можливо, далі буде краще?
А може не забути важче.
Хвилина йде, а з нею рік,
А потім вже забути гріх?
Забути, все що так чекали,
Забути, всіх кого кохали,
Забути навіть всі ті сни
І спогади набуті в них.
За правдою стоїть гора:
Велика, сильна, вольова,
Але якщо ти маєш знак
І все крокуєш в один такт,
То ті слова для тебе рай,
А з правдою ти просто сяй.
Ніка Кучерук, 28.08.2024р.
Ніка Кучерук
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
