Завершення

Ті білі очі й цариця ночей,
Тріумфом святкують побіду,
Але так важко серце моє,
Рветься на волю, на втіху.
Що з нами буде, що з нами є,
Світу байдуже й не тяжко.
Знищити спокій, стерти мене,
Мабуть це буде на краще,
Хай же зів’яне й знов не цвіте,
Віра що вернеться пташка.

Антон Шаталов