Завжди ти, ти і ти.
Але тебе немає, тебе ніби і не було.
Сказав забути ти мене, я ж забула, але не ти то було, знову згадуєш себе.
На кожнім кроці у житті моєму, твій силует написаний у голові.
Скільки ж можна, досить, я сказала вже собі, забуду твій парфум на светрі і кучугури снігу я не підмету, щоб не зайшов ти знову в двері, ласкаво не сказав: «Прошу..».
Вікторія Мазур
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
