Вже ніч прийшла, порозсипала зорі.
Не запізнилася, розкинула вуаль…
На різних кінцях світу є дві долі,
Замріяно так подивився в даль…
Не спиться, на душі тужливо.
Черговий день скінчився без її…
Він, як завжди, надіється на диво,
Але вона приходить лише в сні.
Покликати рука не підійметься,
Бо що сказати? Долю не впізнав…
А спомин так по тілу в’ється,
Він сам себе до віку обікрав!
І винний погляд сканував орбіти,
І крик без звуку космос розривав!..
Лишилися у пам’яті ті квіти,
Що оберемками до ніг її кидав.
Лягає спати, посмішка світилась.
Так тішать спогади, розрада хоч якась.
Вона загадкою у снах лишилась,
А він чекає знову ночі час.
ND💞
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
