ЗАГАДКОВА ПОРА

Тихий дощ
рештки снігу їсть-точить,
Спохмурнілий все день позира,
Тягне в сон,
наче трохи урочить,
Загадкова зимова пора.

В переплеті в ній
осінь з весною,
Вже підсніжники
погляд шукав,
Роздивлявся бузок із вербою,
Подих вітру весняний спіймав.

В двір, з-за тину,
весна заглядає,
Сніг дотанув,
миттєво зітлів,
Від землі
в небо погляд злітає,
Щоби раз ще
зустріти птахів.

Той ключ-клин
хоч один, а чи зграю,
Обцілує мій погляд усіх,
Знов в минуле своє заглядаю
До подій незабутніх, доріг.

10.02.2024.