Загоєння рани — тиха мить,
Де біль стихає і душа летить.
Минуле в’яне, як осінній лист,
А серце знову вірить у свій зміст.
Де кожен подих — це нове життя,
І знову світлом сяє забуття.
Раптова смерть кількох клітин —
Ціна відродження серед руїн.
Тебе рятує лиш ранкова кава,
Бинтом зав’язана іще відкрита рана.
Вдихаючи, ти йдеш у новий день,
Та тиша стукає у скроні, мов рефрен.
І кожна тріщина стає стіною,
Що витісняє все минуле із пітьмою.
Та навіть шрами — це лиш слід буття,
Де біль росте в міцніше відчуття.
viadin
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
