І хвилює уяву
Краєвиди небесної синяви,
Пустельні міражі,
Де босий по гарячому піску.
Де легкий бриз з хвилею п’янить,
Де зелені, квіткові пагорби
Де земля обітована?
Де чекає мене – забута природа,
Десь у загубленій глушині,
Де місце для злиденної свободи!
Де немає місця – грошам, владі
Світу метушні.
Де звуть лише зірки
За межі космічної краси.
І на останок,
Відкрию я вам свою таємницю:
Місце це – із схованок моєї душі.
Мудра Анастасія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
