Зажура

Весною і зимою одним цвітом…
Зажура оселилася в душі.
Промінням ясним огортає літо…
Та все одно, так холодно тобі…

Осінній дощ мрячить, не забарився…
Сумна мелодія звучить в листві…
Вечір в гіллі кленовім зачаївся…
Про неї усі спогади, думки…

Черговий ранок…день відсік дрімоту…
Юрба птахів злетіла до небес…
Лунає сміх дітей… ти на роботу…
Сердечний йойкіт вкотре, туги стрес!

Як ти живеш!? Від мене ти далеко…
Запитаннями линули думки…
Забути й відпустити – це не легко!
Лише вона давала поштовх до мети.

Однакового кольору зажура,
Не змінює обличчя навесні.
Чотири пори року промайнули.
Він все чекає…згадує її …
ND💞
Надія Холод