Меланхолійна осінь візьме свій мольберт
І золотими барвами заповнить простір,
Залишить після себе на десерт
Заплутані думки й холодну постіль.
Давні образи, зради і тривога —
Все вирина зі спогадів свавільно.
У кожного своя складна дорога,
Хтось раб минулого, а хтось від нього вільний.
У кожного свої є болі й муки:
Когось з середини все точить підлий рак,
Хто зраду пережив, а хто розлуку.
Все ж кожен з нас, по суті, неборак.
А в осені є свій простий закон,
Є істина, яку важливо знати:
Щасливий той, хто на світі не сам-один,
Щасливий той, хто має кого обійняти.
Жовтень, 2021
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
