Закохана

Тебе так хочу я пізнати,
З тобою разом йти у даль,
Та ти лиш хочеш мене мати,
Як інших поруч йдучих краль.

Ця думка не дає покою,
Спотворює моє життя,
Та я не здамся вже без бою,
Бо рвуться болем почуття.

Я знов боюсь розчарування,
Так настраждалася душа,
Що не впускаю те кохання,
Яке чекає хоч кивка.

Тобі я вірю і не вірю,
Медово льються всі слова,
Та розумію, що дурію,
Коли тебе поруч нема.

І що мені тепер робити??
Бо в серці вже твоє ім’я,
Я вже не зможу далі жити,
Без тебе, моє янголя.
Городна Яна