О великі закохані лизуни!
Вам присвячую цей вірш.
Погано ви вдаєте чаклунів,
А гордих павичів – ще гірш.
Дарма вважаєте дарунки
Мірилами дівочих мрій.
Не цікавлять нас рахунки
Та ваш гормональний збій.
І ваші тошні дифірамби
В пориві пристрасті вночі
Сухими й тонкими губами
Звучать як сточені мечі.
А хто ходяча половинка
З комплексним набором вад –
Протипоказана вам жинка,
Як в голові не стане лад.
А власникам то зовсім лихо,
І мрійникам біда-біда.
Собі придумали вже диво
Та устрій спільного гнізда.
Вам потім легше нас винити,
Що вам лишили страшний шов,
Що не спроможні ми любити
Тих, хто по духу не прийшов.
Що ми, авжеж, такі немилі,
Не стали втіхами для вас,
І всякі прізвиська набридлі
Не говорили повсякчас.
Ну розумію, закохались
Та істину прийміть просту
Лиш потому вам не дістались
Бо не відчули ту іскру.
Еліза Уінд
