Залишились ми кинутими,
Серед подій невдач та біди,
У Незалежній України любій,
Де справедливість мов квітка розквітла.
Помаранчева революція, волею хлопців,
Лишила надію в серцях гордих,
Але зради й обману багато було,
І знову відчули ми тугу й плач.
Але євромайдан наш новий спів,
За добро, справедливість й свободу,
Вибороли ми на вулицях воєвуд,
Оплакані й сльози, але віра жива.
Та знову зради й обман на порозі стоять,
Корупція, неправда, болото глибоке,
Але ми не скорюємось, не здаємось,
Віруємо у перемогу світлу й чисту.
О, наші серця сповнені мрій і надій,
І ми віримо в краще майбутнє,
Піднімемо прапори із гордістю,
Боронитимемо правду, як герої.
Нехай поема нашим закликом буде,
Прокинутись, встати і боротись далі,
За країну, де справедливість царює,
Де добро й правда здолають зраду й злість.
