Залишу собі уста тремтячі, аби шепотіти ім’я Твоє.
І човник рук, щоб направляти молитву до неба сивого.
Серце віддам йому, най бере, розпечене і роз’ятрене,
Душу хай теж візьме – і стане сильнішим сильного.
Боже, ти ж сина мені дарував, щоб тішилась я онуками,
Щоб вчила у світі жить за Твоїми, Отче, законами.
Він молодий ще зовсім, що він мусить спокутувати?
Стою навколішки сплакана перед старими іконами.
Господи, тільки не гнівайся, а янгола можна віддати?
Хай буде у нього їх два, щоб крильми закривали білими.
Мені ж – замовляти кулі, щоб вони перестали літати.
І рани гоїти молитвою, щоб наших дітей не боліли.
23.01.23
Олена Присяжна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
