Мої вуста замкнені,
Які так хочуть щось сказати,
Але тільки веду у голові свою палку промову.
Страхи не дають це зробити,
Прикували своїми замками,
Як полоненого.
І нічого не можу з цим зробити.
Тільки намагатися зламати їх,
Як цей мученик своїх не сказаних слів.
Чи зламається цей замок?
Чи далі сидітиму на самотині?
Коваль Олексій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
