Ніч після денного циклу
Народжує зону відчуження.
Планета змушено звикла,
Хоч і до скону напружена.
Розквітли іржаві тюльпани
На вкритій тілами галявині.
Надія,як промінь в тумані,
Снарядом у мозок заглянула,
І вилилась в солодкі фантоми,
Даруючи сутність прекрасного.
Час наситився втомою
І томно покрився міазмами ,
Клубком згорнувшись в кімнаті
Незграбно маленького розміру,
Й у трансі не в змозі єднати
Реальність з вимогами розуму .
Влад Вишневський
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
