Знов ластівками
спогади влетіли,
Лагідним сонцем,
ніжним вітерцем,
Піти в минуле
мрії захотіли,
До тої Сниводи
з пахучим чебрецем.
Крила орлині
мала б — полетіла,
Без роздумів і страху,
без вагань,
У ту красу,
в мій край воліла,
Вернутися немало
сподівань.
“Бабине літо”
знову відлітало
Без мене, і лелек ключі…
Калини гілку
вітром поламало,
Їй боляче,
як боляче мені…
Станеться диво,
нехай у іншу пору,
Хоч би й метеликом —
туди я залечу,
Над тою річкою
піднімуся нагору,
Заплачу… заспіваю… закричу…
07.11.2023.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
