Запроси дружину на побачення,
І нехай раніше сказані слова,
Мають статус тих, які не мають значення,
І йде обертом від щастя голова.
І хоч посріблили роки скроні,
Візьми її руки у свої долоні,
Пригадай,як ти ці руки цілував,
Кожен її пальчик своїм подихом гарячим зігрівав.
Запроси дружину на побачення,
І коханням душу їй зігрій,
Пригадай слова,що лиш тобі призначені,
Ти той “принц” з дівочих її мрій.
Пригадай найперше те побачення,
Її постать веселила погляд твій,
Вірив,що ви долею один для одного призначені,
І вона є ідеалом твоїх мрій.
Ні одна жінка в світі,
Не замінить дружину,
Пригадай,як разом,
Ви створили родину.
Пригадай,як під марш Мендельсона,
Ти ловив її чарівний погляд на собі,
На голові коханої побачив ти корону,
І сказав: ” Як же личить вона тобі!”
Ти одружувався з нею,
Ти в коханні їй клявся,
Так, через роки вона постаріла,
І чого ж ти злякався?
І ти також вже не юнак,
Ти поглянь лиш на скроні,
Скаче всім біс в ребро,
Та , не всі його гонять.
Вір , дружина кохана,
Вірний друг у житті,
Не завжди розумієш і знаєш,
Лише тоді шкодуєш,як її ти втрачаєш.
Запроси дружину на побачення,
Глянь,курличуть в небі журавлі,
Не слова,а дії у коханні мають значення,
Стань для неї вірним лебідем в сім’ї!
24.10.2021
Віра Дукач.
