Заручена з журбою

Я ходила по землі, тужила

І без тебе милий, я не жила

Я дивилась в дзеркало – ридала

Де ж ця юність вся моя пропала ?

А, колись же я була красива

І смілива і тендітна і мрійлива…

А тепер, ти подивися ким я стала.

Відображення я свого не впізнала

Та і ти став, милий зовсім інший.

Помужнів і навіть, посивішав …

І тобою я милуюсь лиш здаля,

Бо у тебе є давно жона

І діток у тебе з нею двоє…

Я ж коханий лиш заручена з журбою

Все життя тобою лиш милуюсь

І у сні з тобою ніжно я цілуюсь.

Ти пестиш мене, голубиш

І говориш, що мене ти любиш, любиш…

Я щаслива, я літаю лиш у сні,

А колись же був ти мій,

А тепер я по землі ходжу

І без тебе, милий не живу.!
Людмила