Засівають поле хлібороби…
Хоч гримлять гранати, кулі дроби…
Бо непереможні, нездоланні!
Засівають хлібом поле зрання…
Бо ці руки в золоті колосся,
Можуть пестити дітей волосся…
Можуть Землю рідну обійняти.
Виглядає з лану стара мати…
Славні предки духом укріпили!
У нащадків їхня воля й сила!
Нездоланні та непереможні!
Забуяють хлібом поля "вольні"…
Задивлялася так пильно на пшеницю,
Йшла по полю молода вдовиця…
Хай колоситься, нехай буяє,
Його погляд знову пригадає.
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
