Засівають поле хлібороби…
Хоч гримлять гранати, кулі дроби…
Бо непереможні, нездоланні!
Засівають хлібом поле зрання…
Бо ці руки в золоті колосся,
Можуть пестити дітей волосся…
Можуть Землю рідну обійняти.
Виглядає з лану стара мати…
Славні предки духом закріпили!
У нащадків їхня воля й сила!
Нездоланні та непереможні!
Забуяють хлібом поля "вольні"…
Задивлялася так пильно на пшеницю,
Йшла по полю молода вдовиця…
Хай колоситься, нехай буяє,
Погляд його знову пригадає.
ND♥️
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
