На човні він стояв, сумний моряк,
Завжди в очах туга та смуток чак.
Та в останній мить, коли море лютувало,
Він заспівав пісню, що серце розтануло.
Про вельветові айстри він співав з вогнем,
Про світлі дні і те, що пройшло навколем.
Його голос линув серед хвиль глибоких,
Неначе мить забута, чарівна й світла.
Тьмяний Багнет
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
