Дихала важко і довго дивилась на стіни –
Вона, напевно, захворіла.
Горіли і бігали очі, палала шкіра –
Вона, напевно, захворіла.
Вона бачила його лиш однієї днини
Та цього їй вистачило з головою.
З головою занурилася вона у нього,
Закохалась, по самісінькі вуха,
Втратила усяку надію побачитись знову,
Бо ж "така любов буває раз в ніколи!"
І вкотре, йдучи темною тропою,
Ступила зграбною стопою на його стопу
І застопорилась на місці, немов камінь,
Що впав з її душі, коли підняла погляд..
Й побачила його..
Роман Юрай
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
