Захисник

Він знову не в мережі, зник,
і раз у раз хвилюєшся за нього,
нехай листи твої ідуть хоч вік,
але його ти не побачиш вже ніколи.
Він серце й душу віддав цій землі,
тому народові який він так боронить,
але що разу у ввісні, він в твоїх мріях бродить…
Ти дивишся на фото, на портрет,
і сльози ллються як рікою,
колись і ти як світовий поет,
покажеш всім, як жити сам з собою.
І кожен день летить як куля,
його з тобою вже нема.
І світ, і люди, та й уся земна куля,
для тебе враз стає така сумна.
Козловська Діана